ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Школу відкрили у 1924 році в селі Хмелів, неподалік від церкви. В ній було 4класи. Навчав дітей грамотний поляк Адам Шуманський, два уроки на тиждень проводив священик Жеромський. Предмети викладали польською мовою, на вимогу селян, один урок на тиждень пояснювали українською. В цій школі учні навчались до 1933 року.
Далі Хмелівська початкова школа була перенесена на хутір Ружа, в будинок поміщика Сушкевича. В ній нараховувалось 7 класів і понад 80 учнів. Предмети викладались українською і польською мовами. Як згадує колишня учениця Калашнюк Галина, в школі застосовувались фізичні покарання: били лінійкою по руках, ставили на коліна, позбавляли обіду.
Під час Великої Вітчизняної війни школа на Ружі була спалена. Збереглось лише допоміжне приміщення, яке зараз селянська спілка використовує як склад.
Восени 1944 року школу знову було відкрито в селі Хмелів в хаті єврея Гутмана Мотя. 4 класи розміщувались в двох малих за розмірами кімнатах. Працювала з учнями одна місцева вчителька Бобко Галина Степанівна. На перших порах організації школи зовсім не було парт, столів, класних дошок. Чорнило готували з бузини, зошитами служили газети, старі квитанції, пера прив'язували до паличок і так писали. В цей час була створена піонерська організація, вожатою працювала дівчина Томчук Марія, яка стала помічником вчителя у вихованні дітей.
В 1946 році Хмелівську школу добудували. Одну з перших семирічних шкіл району відвідували учні таких сіл: Бегети, Сільця, Хмелівки, Хмелева, Підгаєць, Якович. Навчальний заклад на протязі багатьох років очолював учасник Великої Вітчизняної війни Вікторов Володимир Вікторович.
1960 році відбулись колгоспні збори артілі ім. Чапаєва, на яких вирішили побудувати нову восьмирічну школу в селі Хмелівка на кошти колгоспу. Ініціатором будівництва був тодішній голова колгоспу Іванчук Михайло Трохимович.
На будівництво школи було організовано всі сили: розчищено пустир, в короткий час доставлено будівельні матеріали. Перший камінь на будівництві заклав голова колгоспу.
Бригада будівельників з міжколгоспбуду розпочала будівництво Хмелівкіської восьмирічної школи.
У будівництві школи багато допомагали батьки, вчителі, учні. З особливою радістю мили вікна, фарбували, прибирали залишки будівельного матеріалу. Вчителям та учням навіть не вірилось, що вони будуть працювати і навчатись у такій красуні школі.
На два роки раніше наміченого строку було закінчено будівництво школи. Настав жаданий день відкриття, яке вилилось у велике сільське свято. Це було 31 серпня 1964 року. Сюди зїхались представники шкіл району, народної освіти, селяни сіл Житані, Хмелів, Хмелівка, Нехворощі. Урочиста частина закінчилась святковим обідом і масовим гулянням під звуки духового оркестру. Ключі від нової школи були вручені першому директорові, молодому, здібному фахівцеві іноземної мови Стульському Володимиру Семеновичу.
З особливим піднесенням готувались до перших уроків в новій школі вчителі Стахурський Володимир, Стахурська Марія Марківна, Литвінчук Галина Михайлівна, Філюк Таїса Тимофіївна, Філюк Олексій Іванович, Цизь Євген Леонтійович , ЯкимчукІван, Цизь Галина Василівна, Бобко Ірина.
Кожен розумів, що уроки повинні бути найефективнішими, цілеспрямованішими, захоплюючими. Однак, школа зовсім не була обладнана. Обладнання, яке було перевезене з старої школи було зношеним, непридатним. Отож протягом зими 1965 року в нову школу обладнання довозилось з інших шкіл району, з районного відділу освіти.
Весною 1965 року під керівництвом великого природолюба вчителя математики Якимчука Івана Олексійовича. Вчителі та учні розбили біля школи парк, ділянки клумби.
Саджанці дерев, насіння, квітів з великим задоволенням несли в школу діти, вчителі, батьки. І вже на осінь 1965 року школа красувалась у різнокольорових барвах, на молодих деревах гойдались жовті листочки, а на шкільних навчально-дослідних ділянках збирали перший врожай.
Розуміючи тогочасні завдання школи, вчителі постійно працюють над піднесенням своєї педагогічної майстерності, вдосконалюють форми і методи роботи. Дати учням міцні знання, підготувати їх до життя, до практичної діяльності, сформувати у них матеріалістичний світогляд - ось основні критерії, якими керуються вчителі. Працюють гуртки, проводяться екскурсії, виготовляються наочні посібники, проводяться досліди.
Вчитель історії Філюк О.І. проводить велику історико-краєзнавчу роботу. Кожного року з командою до 20 осіб відправляється в багатоденний похід (6-8 днів). Вивчалась природа рідного краю, відвідували місця бойової слави, музеї: Лесі Українки, Мокрецькии музей, музей в м. Луцьку, Кортеліси.
Спогади вчителя історії Філюк О.І.: „Потрібно було добре готуватись до уроків, треба було обов'язково унаочнити, власноруч виготовити навчальні посібники. У кінці навчального року влаштовувались районні виставки наочних посібників, на основі чого оцінювалась робота вчителя. Працюючи вчителем, потрібно було виконувати іншу другорядну роботу: бути лектором, пропагандистом, агітатором, обробляти у колгоспі 30-50 соток цукрового буряка, заготовляти картоплю, яйця, молоко і таке інше. Все це негативно впливало на фізичний і моральний стан. Щорічні фронтальні перевірки вимотували вчителя. Часу для відпочинку зовсім не було."
З 1964 року до 1971 відбулось декілька змін директорів: Герасимович Віктор, Верещак Олександр, Філюк Олексій. Під час директорування Філюк О.І. було збудовано сарай, льох. Отримали можливість організувати кролеферму, якою дуже зацікавились діти.
В цей час під керівництвом вчителя географії Цизя Є.Л. учні ведуть велику пошукову роботу. Розшукують рідних тих, хто похований в братській могилі села Хмелів, а потім села Хмелівка. Встановлюється переписка з рідними.
Напружене чекання слідопитів увінчується успіхами. Рідні приїжджають на могилу. Протягом років школа збагачується наочними посібниками, технічними засобами, придбано інвентар, яким учні мають можливість обробляти ділянки.
В 1971 році, з вересня місяця на посаду директора школи призначається вчитель географії Цизь Є.Л. Педагогічний колектив поповнюють нові молоді енергійні вчителі: Павлюк А.П. - вчитель російської мови і літератури, Бахіна Л.А. - вчитель української мови і літератури, Томчук О.Г. - вчитель математики, Бутюгін Є.Є. - вчитель німецької мови, Бутюгіна Л.М. -вчитель російської мови і літератури, Бобко Н.Л. - біології та хімії, а також Затіраха Н.П., Смик З.В., Цизь Є.Є., Лукашевич М.Є., Матвіюк Ю.В., Ващук Т.Ф. У школі доброзичливі трудові стосунки, зростає матеріальна база школи: придбані телевізори, кіноапарати, магнітофони, завезені меблі: стінні шафи, парти, стільці, настінні дошки.
Ефективність навчального процесу стала високою. На високому методичному і науковому рівні проводять уроки Бахіна Л.А., Павлюк А.П., Томчук О.Г, Філюк Т.Т., Бобко Н.Л. Школу відвідують районні, обласні та міністерські перевірки. В школі проводять відкриті уроки, семінари для вчителів району. Ось що пише газета „Слово правди" за 01.01.80 р. про вчительку біології Бобко Н.Л. „Скромна, сумлінна в роботі, гарний і чуйний товариш, 14 років сіє в дитячих серцях розумне, добре, вічне.
У 1990 році керівництво навчальним закладом було передано випускнику рідної школи Литвинчуку С.А.
Під його керівництвом естафету навчання і виховання юного покоління приймають молоді педагоги: Томчук Л.С., Литвинчук Л.Т., Ковач Г.В., Цизь О.М., Матвіюк В.С., Скабук С.Ф.В школі широко пропагується туристично-краєзнавча робота. Учні подорожують історичними та мальовничими місцями України, вивчають історію сіл і міст Волині, природу рідного краю.
З 1997 по 2001 рік директором школи працював Волинець В.М. Дбаючи про дотримання температурного режиму, в цей період було побудовано автономну котельню.
В 2001 році на посаду директора школи прийнято Пилипюк Т.Ф. Нові часи-нові вимоги. Сьогодні школа оновилася, здійснено капітальний ремонт спортивного залу, реконструйована їдальня, проведена проточна вода, заасфальтований пришкільний майданчик.
І хоча основним завданням педагогічного колективу є створення оптимальних умов для духовного, інтелектуального розвитку дітей та юнацтва, удосконалення навчально-виховного процесу, формування національної свідомості, громадянського становлення та активності учнівської молоді, педагоги школи працюють і над покращенням матеральої бази навчального закладу, створюють мальовничу картину затишку і повноти шкільного життя .
Вирішуючи дане питання, педагоги виявили свій творчий потенціал. Серед них - Відмінник освіти України, один із кращих організаторів туристично – краєзнавчої роботи Литвинчук С. А. , учасники районних конкурсів «Вчитель року».
Результатом плідної праці педагогів школи є призери районних та учасники обласних олімпіад з української мови , географії, хімії, математики, конкурсу мовознавців ім. Петра Яцика.
Наші учні є переможцями районних змагань з різних видів спорту, літературних конкурсів. Туристи школи постійно посідають перше місце в районі зі спортивного орієнтування та техніки пішохідного туризму і захищають честь району в області.
Рідна школа за роки існування дала путівку в життя 974 юнакам і дівчатам. Із них 137 закінчили школу з відзнакою. Серед випускників нашої школи є кандидати технічних наук, лікарі, військовослужбовці, журналісти, економісти, працівники сільського господарства…
Половина педагогів школи – наші випускники.
В 2004 році школа урочисто відзначила 40-річчя з того дня, коли перші учні та вчителі почали свою роботу в новозбудованому Храмі наук.
На зустрічі - святі були присутні вчителі трьох поколінь. Ветерани педагогічної праці ділилися спогадами, переймалися проблемами сьогодення у навчанні і вихованні молоді.
На ювілеї зустрілися керівники школи, які протягом 40 років забезпечували її матеріальну базу, естетичний вигляд , навчально - виховний процес , дбали про престиж школи в районі та області.
Зліва направо: Стульский В.С., Філюк О.І., Цизь Є.Л., Литвинчук С.А., Пилипюк Т.Ф., Волинець В.М.
З 2010 року директором школи стала вчитель початкових класів Цизь Оксана Миколаївна. Завдяки їй у школі запанувала справжня домашня атмосфера. За сприяння місцевих підприємців, активності у допомозі батьків та працівників школи, було зроблено внутрішній туалет, поміняно у класних кімнатах вікна, придбано посуд і кухонне обладнання. Колектив школи оновився кількома працівниками, один з них новопризначений (2011рік) заступник з НВР Цаль Лариса Олегівна. В колективі продовжує панувати атмосфера дружби, взаємодопомоги, творчої співпраці та людяності.
Не зупиняючись на досягнутому, шкільний колектив крокуватиме стежинами наук, сіятиме добре, розумне, вічне не тільки в пам’яті, а й у душах дітей, гордо нестиме звання ВЧИТЕЛЬ!